Березень 1902 року. По вулиці, де ще немає тролейбусів і потоку машин, неспішно йдуть перехожі. Хтось зупиняється і показує: «Дивіться, який будинок побудував собі Гоф!» Двоповерховий особняк тільки-тільки починає свою історію. Там п'ють чай і приймають гостей, ведуть бесіди та відпочивають. У великому камінному залі весело грає вогонь. Час біжить швидко - в язиках полум'я зникає та розсипається картинка.
Березень 1943-го. На головній вулиці - криваві рани війни. Їх почнуть латати через сім місяців, а красивий двоповерховий будинок буде стояти посеред руйнувань. Вода струмками поспішає по вулиці, і історія тече далі.
Березень 1951 року. У стару ошатну будівлю скоро заселитися редакція газети. Велика історія набуває нового витку та розростається на тисячу маленьких - заміток, нарисів, інтерв'ю.
Березень 2021-го. У двоповерховому красивому будинку ми пишемо ці рядки. Скоро, 9 березня, улюбленій газеті виповниться 103. Нашій редакційній будівлі - ще на 16 років більше. У святковий для нас день ми хочемо розповісти вам про їхнє довге та дуже цікаве життя. В якому ви, наші читачі, займаєте центральне місце.
Більше століття минуло з дня видання першого номера. З дореволюційних часів стоїть старовинна будівля. За ці роки її історія встигла обрости сотнями легенд і міфів, припущень і домислів.
Першим з'явився будинок. Про це подбав багатий маріуполець на прізвище Гоф. Здається, йому і в голову не приходило, що в його особняку буде видаватися газета. Гавриїл Ісідорович будував його для себе - в ті роки Гофам у Маріуполі належало 24 будинки!
Про це у своїй книзі «Маріуполь і маріупольці» докладно пише краєзнавець Сергій Буров: «Особняк належав Гавриїлу Ісідоровичу Гофу, в 1911 році він помер бездітним, а його власність перейшла племінниці Ганні Гоф, яка вийшла заміж за гласного міської думи Георгія Огуза. Перший поверх був зайнятий ювелірним магазином Брауда і капелюшним магазином».
За спогадами Алли Місюри, яка в юності гостювала неподалік від будинку, перед самою війною на другому поверсі жила російсько-єврейська сім'я - бабуся, дочка і дівчина років 17, народжена від змішаного шлюбу. Літня жінка і дочка були розстріляні гітлерівцями, а дівчині вдалося втекти.
Після цього будинок №19 на головній вулиці більше ніколи не буде сімейним.
«Окупанти влаштували там гуртожиток для офіцерів, а після звільнення міста в його кімнатах розмістили шкільні класи. Потім їх місце зайняли учні Маріупольського педагогічного училища», - пише у своїй книзі Сергій Буров.
Незабаром для майбутніх педагогів знайшли інше приміщення, а в будівлі почала спільну історію життя редакція газети «Приазовський робочий». Сталося це в 1951 році.
Довгий час особняку Гофа приписували сумнівні легенди. Нібито тут, на головній вулиці, працював будинок розпусти. Хто пустив такі «жовті» плітки, зараз сказати важко. Але, як розповідає Сергій Буров, всі вони помилкові.
«Цього не могло бути в принципі, - відзначає краєзнавець. - Для того щоб це розуміти, потрібно прочитати «Яму» Купріна. Там письменник докладно описує, де розміщалися подібного роду заклади. Це завжди були околиці, маловідвідувані вулиці».
Поруч з церквами, школами, а тим паче на головній вулиці міста будувати будинки розпусти було категорично заборонено.
У віці будівлі теж сумніватися не варто - в пам'ять нащадкам Гавриїл Гоф залишив цифри «1902» на кованому балконі.
В архіві «Приазовського робочого» оживає історія міста. Здається, його можна використовувати як підручник - літопис цілого століття викладено по порядку. Відкриваємо старі випуски. Новини та постанови партії, історії про людей і місця... Пожовклим сторінкам старість личить.
Газета почала видаватися за часів Громадянської війни, у березні 1918 року. Тоді вона виходила під назвою «Революційне слово». Цікаво, що в той час редакція розташовувалася в будинку на вулиці Харлампіївській неподалік від готелю «Континенталь». Про що писали тоді? Про Маріуполь, в якому закінчуються запаси хліба та продовольства, закриваються підприємства. Тут і там замітки: «Відсутність цукру», «Революція союзу моряків».
Після цього газета змінювала назви. Виходили «Известия Мариупольского военно-революционного комитета», «Известия Мариупольского ревкома и парткома», «Приазовська правда», «Наша правда» і «Приазовський пролетарій». У нашому прес-клубі в минулому році до дня народження «ПР» ми створили експозицію з перших шпальт нашої газети з історією її змін. І нинішній унікальний шрифт шапки «Приазовського робочого» створений дизайнером як компіляція шрифтових рішень газети різних десятиліть.
Зараз, в XXI столітті, забавно читати, як у «Нашій правді» 1926 року описують участь жінок у радбудівництві.
«На окружному з'їзді робітниць і селянок, що закінчився днями, з'ясувалося, що у нас в окрузі ще не зовсім благополучно з дозволом жіночого питання, - пишуть журналісти. - Громадські та державні організації, котрі ігнорують права жінок, - не наші, не радянські організації».
Вже в 1937 році газета отримала сучасну назву - «Приазовський робочий». У номері від 16 квітня журналісти пишуть про підготовку до першотравневих свят, видання ленінських тез, друкують кореспонденції про місцеве життя.
У воєнні роки газета перестала видаватися, а в 1943-му, після звільнення Маріуполя, почала виходити знову.
«На проспекті Республіки (нині проспект Миру) залишилося тільки два-три цілих будинки. Спалений чотириповерховий будинок «Азовсталі» на розі Радянської (нині Харлампіївська), згорів театр, зруйнований великий будинок навпроти держбанку», - писали тоді журналісти в матеріалі «Запам'ятай та помстися!»
Шістдесяті роки минулого століття - один з найяскравіших періодів в історії «Приазовського робочого». Починається «відлига». Подумати тільки - в цей час до 300 робочих кореспондентів приносили свою інформацію з усього Жданова.
У вісімдесяті роки у журналістів стало набагато більше свободи. Політика «гласності» дала можливість торкнутися раніше заборонених тем. Тираж газети до 1988 року збільшився до 125 тисяч примірників. Відкриваємо один з номерів - «Приазовський робочий» пише про надбавку до зарплати у робітників, про ленінських стипендіатів, роботу Жданівського екскурсійного бюро.
Зараз співробітники Центральної міської публічної бібліотеки імені Володимира Короленка оцифровують архівний фонд видання «Приазовський робочий» починаючи з 1951 року.
«Вже оцифрували всі випуски за один рік - всього 102 номери. Ознайомитися з ними можна на сторінці в Facebook головного бібліотекаря залу періодичних видань Тетяни Кірьякулової. Коли оцифруємо весь архів, опублікуємо його на сайті бібліотеки», - розповідає директор комунального закладу «Міська централізована бібліотечна система» Вікторія Лісогор.
Сьогодні газета більш ніж зі столітньою історією розвивається далі. Дизайн видання став сучасним, а формат - більш зручним. Як і раніше, «Приазовський робочий» залишається для читачів компасом в інформаційному світі. Ми розповідаємо про події, дискутуємо про проблеми, ділимося думками експертів.
Директор - головний редактор «Приазовського робочого» Олена Калайтан каже: «Для нас на першому місці - якість наших матеріалів і довіра наших читачів. Ми працюємо для маріупольців - захищаємо їхні інтереси, розповідаємо про життя міста, разом йдемо рік за роком і не зупиняємося на досягнутому. Приємно, що нас читає різна аудиторія: для старшого покоління ми випускаємо друковану версію, молодь може замовити онлайн-підписку, стежити за новинами на нашому оновленому сайті PR.UA, що динамічно набирає аудиторію, та в соціальних мережах».
Головне досягнення цього року - наш новий сайт PR.UA. Він запрацював з лютого, і тепер «Приазовський робочий» - це не тільки головна міська газета, але і найшвидші новини в Маріуполі. Ми не просто дублюємо газетні статті в електронній версії, як це було раніше, а наповнюємо сайт унікальними авторськими матеріалами. Просто перейдіть до розділу «Новини», щоб дізнатися, чим живе місто сьогодні. І не тільки наше місто - клікнувши на розділи «Маріуполь», «Донбас», «Україна», «Світ», можна дізнатися новини всеукраїнського та світового масштабу. В меню сайту також є розділ «Архів ПР» - тут зібрані всі випуски газет з 2005 року. А ще ми розвиваємо соціальні мережі - в Facebook і Instagram можна дізнатися свіжі новини та поспілкуватися з журналістами.
Маріупольці давно звикли до свіжих номерів газети в кіосках «Приазовського робочого». Їх у нас шість - на площі Луніна і площі Перемоги, в центрі біля підземного переходу і на площі Кірова, неподалік від плавбасейну «Нептун» і в мікрорайоні Західному, на колишньої кінцевій зупинці автобусів.
Зараз йде реконструкція кіосків - вони кардинально зміняться в стилі нового Маріуполя і «Приазовського робочого». У нашому брендованому бірюзовому кольорі, з сертифікованим логотипом і підсвічуванням. Всередині - нові склоблоки, ролети та вітрини. І новий підхід до асортименту. Газети та журнали вже не будуть висіти на прищіпках - поліграфію викладуть на сучасних стендах. Уже готовий зустрічати вас оновлений кіоск на площі Кірова, інші - в процесі омолодження, так би мовити.
Ми любимо наш Маріуполь і розповідаємо про наше місто всіма можливими способами. Тепер у кіосках «ПР» продаватимуть не тільки газети та журнали, а й сувенірну продукцію як «Приазовського робочого», так і товари з брендом міста.
У нас в архіві редакційного життя - більше ста років цікавої історії! Попереду - ще більше нових ідей щодо розвитку газети. Зараз наше головне завдання - зберегти традиції, роками вибудувані в редакції, і в той же час - продовжити приносити нове, свіже дихання часу.
Як і раніше, ми продовжимо спілкуватися з вами, дорогі читачі. Але зовсім скоро звична рубрика «Зворотній зв'язок» стане зручніше. Трансформується наш «гарячий телефон» - зателефонувавши на номери редакції, ви зможете вибрати тему, з якої звертаєтеся. Автовідповідач буде пропонувати її сам. На стандартні запитання система буде швидко відповідати - вам підкажуть, як додзвонитися в ту чи іншу службу, правильно оформити підписку, допоможуть знайти наші кіоски. Своє звернення до журналістів можна буде записати і залишити для прослуховування. Як і раніше, ви зможете поговорити зі співробітниками редакції особисто.
Ще одна новинка, яка вже працює, - чат-бот «Приазовського робочого». Його можна знайти в Telegram. У ньому кожному користувачеві пропонують кілька розділів. Вибравши «Редакцію», можна поставити запитання журналістам, «Передплату» - дізнатися, як отримувати газету додому, а в розділах «Реклама» і «Поліграфія» - замовити відповідні послуги. Важливий для всіх городян розділ - «Комунальні питання». Вибравши підприємство, яке вас цікавить, ви можете легко та швидко дізнатися його контактні дані. Редакція підказує та розповідає - завжди працюємо для нашого читача.
Світлина Аліни Комарової: Достовірно та якісно. Ми випускаємо «Приазовський робочий», щоб ви завжди знали, чим живе місто.
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)