Двісті гривень для літньої маріупольчанки, яка не могла купити шматочок шинки

Маленьку історію про начебто зовсім незначний вчинок подружжя в Маріуполі журналісту PR.UA розповіла сусідка, попросивши не називати її прізвище. Але ця історія схвилювала.

Літня пенсіонерка Ірина Євгенівна пішла в супермаркет купити необхідні продукти - хліб, кефір і щось з овочів.

«Я зазвичай беру з собою невелику суму, - пояснила вона. - Так було і цього разу. Але тут я підійшла до вітрини з ковбасними виробами, і мені раптом захотілося купити шматочок шинки, що виглядав дуже апетитно. Попросила продавчиню відрізати трохи від викладеного на прилавку рулету. А у відповідь почула, що вони не ріжуть такий товар. І мої пояснення про те, що у мене з собою немає такої суми, щоб купити відразу більше півкілограма шинки, та й не з'їм я стільки, продавець навіть слухати не схотіла. Звичайно, я трохи засмутилася».

Мабуть, вираз обличчя у літньої жінки, її простенький одяг і злегка човгаюча хода привернули увагу подружньої пари.

«Вибачте, жінка, - почула Ірина Євгенівна від абсолютно незнайомої маріупольчанки середніх років. - Ось візьміть 200 гривень і купіть цей шматочок».

Пенсіонерка вкрай здивувалася і зніяковіла. Вона у відповідь говорила, що не бідує і відмовлялася від несподіваного подарунка.

Крапку поставив чоловік незнайомки: «Ви не хвилюйтеся - це від чистого серця. Не засмучуйте нас відмовою, будь ласка, зрозумійте, гроші - це просто папірці».

«Мені було незручно відмовлятися, - продовжила пенсіонерка. - Так, пенсія у мене маленька, попри те, що я пропрацювала десятки років. Але мені допомагають діти, в тому числі і матеріально, так що вистачає грошей і на їжу, і на ліки. Звичайно, хотілося б, щоб вони частіше відвідували мене, але що поробиш - у них також вистачає турбот. Однак це вже інша історія, напевно, знайома багатьом літнім людям».

Вона купила цю шинку. А прийшовши додому, відрізала шматочок для самотньої сусідки, що сиділа на лавці біля під'їзду. А сусідка, в свою чергу, розчулена, дістала з бувалої древньої сумочки пару шоколадних цукерок, якими вона зрідка балувала себе, і пригостила ними маленьких сестру та брата з багатодітної сім'ї, які гуляли у дворі.

Як кола на воді від кинутого каменя, розійшлися наслідки вчинку, викликаного душевним поривом подружньої пари.