Сьогодні про походження цієї яхти ходять легенди, про її долю написані книги, на її борту побували чимало маріупольських яхтсменів. У народі її називають просто «яхтою Герінга».
«Альбатрос» — класична яхта початку ХХ століття. Її можна по праву вважати ексклюзивним вітрильним судном зі своєю особливою красою, неймовірною історією і пройденим маршрутом. Навіть наявний свого часу двійник «Альбатросу» не позбавив його винятковості.
Тисячі пройдених миль, сміливі перемоги на змаганнях і морські пригоди на човні відгукуються особливим теплом в серцях бувалих яхтсменів.
![]()
Про деякі факти непростої долі «Альбатроса» PR.UA розповів віце-президент Маріупольського крейсерсько-гоночного клубу Олег Катела.
«Цей човен має свою велику історію. Такі човни у світі стоять мільйони. Яхта «Альбатрос» була побудована в 1935 році. Не факт, звичайно, що обергрупенфюрер на ній бував, але те, що «Альбатрос» належав клубу його імені, це так. Після війни човен передали до Ростовської морехідної школи, де вона була навчальним вітрильним судном. Пожежа, що трапилась свого часу, завдала шкоди яхті з червоного дерева. Оскільки матеріал цей досить рідкісний, її відправили на АСРЗ для реставрації. Тоді в Маріуполі були шикарні фахівці. Коштів розплатитися за ремонт своїх човнів у школи не вистачило і яхту залишили підприємству в якості оплати, вже як відомчу для любителів парусного спорту», — зазначив віце-президент. Про деякі факти непростої долі «Альбатроса» PR.UA розповів віце-президент Маріупольського крейсерсько-гоночного клубу Олег Катела.
Нове ім'я як нова доля
Як розповідається в книзі "Альбатрос йде в море", спочатку маріупольська яхта-легенда називалася Shturmfogel. Її побудувала на верфі Бремена фірма Abeking&Rasmussen. Двійником Shturmfogel була яхта, яка належала Берії та стояла на березі в Батумі. Другого життя після розстрілу власника двійникові не судилося пережити - човен розтягнули на частини. З назвою «Альбатрос» Shturmfogel згадується вже після 1952 року народження, коли по репарації всі яхти клубу ім. Германа Герінга вивезли до Москви та розподілили по водних станціях країни.
Так «Альбатрос» виявився в Ростові, а ще через деякий час — в Жданові.
Цікаво, що й тут існувала копія легендарної яхти. Її побудували за кресленнями німецького човна і назвали «Сніжинкою». Належала вона «Ждановтяжмашу».
Вишукана
Чисті лінії, червоне дерево, величезні вітрила з обмірною площею в 105 кв. м і фантастична висота щогли у 20 метрів! Технічні дані «яхти Герінга» вражають навіть сучасників. З масою у 20 тонн судно занурювалось у воду на 2,20 метри, адже тільки вага свинцевого фальшкілю становила 6 390 кг.
![]()
Вітрильне озброєння складалося з бермудського йола, грота, стакселя і бізані. А корпус «Альбатроса» виконаний з червоного дерева з застосуванням сталевих і дубових шпангоутів. Довжина судна досягала 16,8 м, ширина — 3,25 м.
«Це дуже елегантний красивий човен. Утримувати такий човен в рахунок зарплати самому нереально, він дуже великий, матеріал дорогий, вітрила божевільні», — підкреслює Олег Катела.
Адже дійсно, свого часу «Альбатрос» був найбільшою яхтою Азовського моря.
Атлантика і Туреччина
Після того, як Жданов став домом «Альбатроса», судно пройшло не один великий шлях по Азовському і Чорному морях. Як розповідає інтернет-видання «П'ять якорів», маршрут проходив через такі пункти, як Керч – Ялта – Сочі – Сухумі – Батумі – Жданов - понад 2000 морських миль на рік. Але відомо, що ще до війни «Альбатрос» перетнув Атлантику, демонструючи відмінні ходові якості. І це не все, що є в «біографії» маріупольської легенди.
Найзначнішою подорожжю «Альбатроса» став маршрут Жданов – Батумі 1965 року, так як його шлях проходив уздовж берега. Тоді екіпаж з 13 чоловік відправився до Батумі та, як кажуть, сплутав берега.
«У ті роки кордон перетинати не можна було ні в якому разі. Яхта «Альбатрос» пішла в похід, маючи екіпаж у складі 13 осіб, з них шість працівників СРЗ та сім альпіністів з Харкова. Всі жадали морської романтики і пригод, але екіпаж був не дуже-то досвідчений. Справжніх моряків було лише двоє - це капітан Іван Дмитрович Пескарьов та старпом Могильний, решта членів екіпажу яхти «Альбатрос» мали в кращому випадку досвід виходів вихідного дня. Але не все проходило гладко. У той час на борту «Альбатроса» були тільки старі мапи, які не були відкориговані, та лоції. Навігаційна обстановка на морі з року в рік змінюється, встановлюються нові буї, маяки, змінювалося їх місце розташування. Ось тут-то жданівські яхтсмени і прорахувалися», — пише «П'ять якорів».
На підході до Батумі ніч зіграла злий жарт з екіпажем: капітан і його помічник шукали зелений сигнал для входу в бухту. Судно прослідувало паралельно березі в пошуках зеленого вогню на маяку. Але той світив тільки червоним. Про те, що колір вхідного сигналу напередодні замінили на червоний, ніхто з мандрівників не знав!
![]()
«Зеленого світла, що позначає вхід в бухту, не було. Так «Альбатрос» мало не дійшов до кордону з Туреччиною. Але зеленого вогню маяка все не було. Майже біля самого кордону прикордонний катер затримав яхту. Доблесні, пильні радянські прикордонники заарештували екіпаж, як злісних порушників. Після довгих розглядів і пояснень, що мапи та лоція застаріли, інцидент був вичерпаний. І більш того, працівники лоцманської служби порту Батумі подарували відкоригований набір мап», — наголошується в нарисі.
Перемоги «Альбатроса»
У Маріуполі «Альбатрос» регулярно брав участь у вітрильних регатах республіканського масштабу. Протягом 20 років, починаючи з 1968 року, судно неодноразово займало призові місця серед крейсерських яхт в Першості України та Кубку Чорного моря. Перші місця екіпажу яхти також дісталися на Відкритій гонці першості м. Жданова у 1970 році та на Міжнародній регаті ім. адмірала Ушакова в Болгарії у 1988 році.
![]()
Кінець морського шляху
Зараз «Альбатрос» не ходить в море. Ось уже кілька десятиліть яхтсмени не бачили його на воді. Сьогодні колишній німецький Shturmfogel, який пережив непрості часи людської історії, може не пережити часи мирні.
«При державному фінансуванні за «яхтою Герінга» був належний догляд, але в 90-х її поставили на реставрацію, зняли фальшкіль, затягли в цех, почали розбирати підгнилі пояси. На жаль, через зміни, що почалися тоді на АСРЗ, ремонт не завершився. У грудні 2020-го я бачив «Альбатроса» —він стоїть просто неба на платформі, недалеко фальшкіль, розібрані пояси та інше», - ділиться Олег Катела.
Він зазначає, що останнього капітана легендарної яхти Миколи Бутенко вже немає в живих, з екіпажу теж мало хто залишився. Незважаючи на сумний нинішній стан «Альбатроса», все ж знаходяться бажаючі придбати судно у підприємства.
«Періодично з'являються бажаючі викупити цей човен у АСРЗ, щоб відреставрувати, навіть іноземці. Але все впирається в законодавчі і юридичні колізії. Йому навіть присвячена книга «Альбатрос йде в море», яку написала Людмила Драголовська. Вона дуже добре знає «яхту Герінга» і сама на ній ходила в море», — робить висновок Олег Катела.
Зараз доля легендарної та найстарішої яхти Маріуполя, як і доля підприємства, на базі якого вона значиться, під великим питанням. Також як і те, наскільки реально її відновлення та скільки коштів на це може знадобитися.
![]()
Фото Анатолія Аніміци: розібраний "Альбатрос" на майданчику АСРЗ. 2019 рік.
«Альбатрос» пройшов чималий шлях за свої майже 86 років. В пам'яті багатьох він залишається яхтою зі спірною приналежністю німецькому рейхсмаршалові та вірним другом маріупольських мандрівників. Другом, який вражав, вів до перемоги і міг плисти світ за очі.
Архівні фото надані Олегом Кателою.
