У виробах ручної роботи завжди відчувається особлива енергетика їхніх талановитих майстрів.
Одна з тих, хто створює ексклюзив – маріупольчанка Ірина Радецька, у кожну зв'язану річ вона вкладає частинку своєї душі, щоб дарувати людям радість. Секретами майстерності вона поділилася із pr.ua.
Захоплення з дитинства
Освоювати гачок Ірина почала досить давно. В'язання цікавило її з раннього дитинства. Перші роботи юної майстрині – одяг для ляльок, дизайн якого вона вигадувала самостійно. Проте усвідомлено захопилася в'язанням вона близько п'яти років тому – саме тоді закохалася у в'язані іграшки та хобі почало приносити прибуток.
«Я згадала своє захоплення і почала в'язати одяг собі та своїм рідним. А ось іграшками зайнялася після участі у міському ярмарку, коли зрозуміла, що в'язаним одягом особливо не цікавляться», – наголосила Ірина Радецька.
Іграшки вчилася в'язати з відео-майстер-класів, техніки в'язання тоді освоювала найпростіші, тому що досвіду зовсім не було: «Помилок у процесі створення іграшок не було, єдине, мало було впевненості в тому, що все вийде. Мені здавалося, що в мене недостатньо потрібних навичок, і я не впораюся».
До мети – крок за кроком
Незважаючи на технічну освіту (а спеціальність Ірини – «Інформатика та прикладна математика») та основну роботу, Ірина все більше часу почала присвячувати своїм виробам.
Коли нав'язала достатню кількість авторських іграшок, дівчина почала продавати їх на міських ярмарках: «Першими моїми покупцями були діти, тому що мої іграшки були мініатюрними і за дуже низькою ціною».
Та й як устоїш перед цими милими створіннями – вороною в хустці або елегантною парою – кізочкою під ручку з козликом! Сьогодні в'язальна справа Ірини процвітає – у неї вже сформувалася невелика база постійних покупців, із якими вона працює досить давно.
«Я не маю певного набору іграшок. Здебільшого в'яжу їх на замовлення. Це може бути як проста іграшка для малюка, так і реалістична інтер'єрна іграшка», – розповідає Ірина. Часто замовники показують їй фото іграшки та просять повторити, але авторські дизайни у неї також є.
«Наразі я не дуже активно рекламую свої роботи в інтернеті. Покупці зв'язуються зі мною через особисті профілі у Facebook та Instagram. Одяг для продажу в'яжу дуже рідко, лише для рідних та близьких, але в майбутньому планую розвиватись», – поділилася Ірина Радецька.
Складна, але улюблена робота
В основному іграшки майстриня в'яже гачком, дуже рідко на допомогу приходять спиці. З матеріалів віддає перевагу бавовняній пряжі та пряжі з мохером – з ним іграшки виходять пухнастіші.
«Робота займає близько п'яти-семи годин на день. На створення однієї іграшки можу витратити від кількох годин до тижня – залежно від розмірів. Найскладнішим моїм виробом можна назвати Сніжного барса – це була дуже тривала та копітка робота», – розповіла Ірина Радецька.
Незважаючи на всі складнощі, маріупольчанка любить свою роботу – у скрутні моменти її підтримує син.
«Мої близькі оцінюють мої старання, їм подобається те, чим я займаюся, – ділиться майстриня. - З кожним днем в'язання захоплює мене дедалі більше. Величезний плюс у тому, що це творча робота, де я самостійно створюю те, що подобається людям. Перед тим, як втілити свої ідеї в життя, продумую образ іграшки, малюю її і лише потім приступаю до роботи».
Юним майстрам, які тільки починають створювати в'язані вироби своїми руками, Ірина радить не засмучуватися через невдачі та вірити у свої сили – тоді все вийде.
Нагадаємо, маріупольчанка Любов Солоділова робить з гіпсу кашпо, свічники та 3D-фігури
Фото з архіву Ірини Радецької
