Психолог Маріупольського міського центру соціальних служб радить не боятися говорити про насильство та розповідає, як розпізнати агресора та відрізнити конфлікт від систематичного насильства.
Ірина Кит працює психологом Маріупольського центру соціальних служб два роки. Про те, як змінилося відношення людей до домашнього насильства, чому постраждалі від насильства довго не наважуються розірвати стосунки з агресором, а також на що потрібно звернути увагу на початку взаємин, розповіла pr.ua.
Маріупольці не соромляться звертатися до психолога
За словами Ірини Кит, якщо раніше постраждалі зверталися за допомогою аби виговоритися, а також взагалі відмовлялись від допомоги. Мовляв, навіщо психолог, адже я ж не хворію. Зараз ця тенденція змінилася.
"До нас почали звертатися люди старшого віку – 60+. Одна з моїх клієнток жінка 65 років. Вона звернулась онлайн, бо прийти на прийом їй було складно. Так, вона виконувала всі рекомендації, активно співпрацювала. Люди розуміють, що їм це потрібно, що психолог може скоригувати їх емоційний стан та самооцінку, тобто допомогти, а не просто поговорити. Якщо раніше постраждалі від насильства звертались після складання поліцією протоколу, то зараз почали активно звертатися за допомогою за власною ініціативою. Тобто люди, які постраждали від насилля, усвідомлюють необхідність консультації психолога", - розповіла вона.
Десь 5% постраждалих від насильства, які звертаються до психолога, – чоловіки. Це також нова тенденція. На думку Ірини Кит, такі тенденції пов’язані з тим, що про насилля стали говорити у ЗМІ, ця тема перестала замовчуватися. За її словами, частіше звертаються саме жертви, а ось агресор рідко усвідомлює, що йому потрібна допомога.
"Психологам потрібно працювати й з агресорами. Для цього існують спеціальні методики, які використовуються у всьому світі. Чому важливо працювати з агресором? Наприклад, жінка йде від того, хто їй шкодить, змінює життя на краще, але ж той, хто вчинив насильство, нікуди не дівається. Він, наприклад, знаходить нову жертву, тоді ситуація йде по колу, бо агресор не змінився. Тож агресори також потребують допомоги, але проблема в тому, що вони рідко це усвідомлюють, майже ніколи не почувають себе винним. Хоча бувають і виключення", - розповіла вона.
Як відрізнити насильство від звичайного сімейного конфлікту?
Не секрет, що у будь-якій родині бувають конфлікти через різні погляди на виховання дітей або вирішення побутових питань. Чим же вони відрізняються від насильства?
За словами Ірини Кит, конфлікт це пошук компромісу, бажання близьких людей знайти спільне рішення, яке б влаштовувало всіх.
"А насилля - бажання агресора довести свою зверхність, безперечну правоту, подавити жертву та нав’язати їй власну думку за будь-яку ціну. У насилля немає компромісу. У агресора є лише одна правильна точка зору – його", - говорить вона.
Навіть коли той, хто вчинив насильство, вибачається, а він це робить аби не відпустити жертв, щоб вона була поруч, то він не відчуває своєї провини: "Ти мене вибач, але ти винна в тому, що я так з тобою вчинив".
За словами психолога, після насилля наступає каяття, а потім так званий медовий місяць - період тиші, щедрих подарунків, налагодження стосунків. Потім знову – насилля. Дуже часто постраждалі від насильства зберігають спогади про саме період "потепління" у стосунках і не йдуть від насильника.
Часто агресори звинувачують тих, кого ображають, мовляв, вони спровокували. Але жертва ніколи не провокує насильника.
"Будь гарною, але ти все одно будеш поганою, бо агресору неважливо вирішити конфлікт, йому треба аби його слухали та завжди робили так, як хоче він. Агресор завжди знайде причину для насильства. Провокацією для нього буде навіть те, що ви не відповідаєте на агресію чи уникаєте спілкування", - розповіла психолог.
Більшість з тих, хто звертається за допомогою до психологів, постраждали від психологічного насильства – приниження, образ, тиску з боку партнера або родича. Але не варто думати, що насильники зупиняються на одному виді насильства. Як правило, після криків, принижень та образ буває побиття або економічне насилля - відбирання грошей, жорсткий контроль за витратами.
На що варто звернути увагу на початку взаємин?
Якщо ви зустрічаєтесь з людиною, або тільки починаєте відносини, вас повинно насторожити:
- заборона спілкуватися з друзями або близькими;
- намагання диктувати вам - як одягатися, фарбуватися, яку зробити зачіску тощо;
- постійний контроль за вами, вашими діями;
- нав’язування вам власних думок чи переконань;
- обмеження вашої реалізації у професійній сфері, незадоволення тим, що ви працюєте.
Взагалі будь-яке обмеження вашої свободи, прав – ознака того, що людина у майбутньому може поводитись агресивно.
Чому ті, хто страждає від насильства довго не наважуються про це говорити?
Страх
Той, хто вчиняє насильство, залякує жертву настільки, що вона боїться кудись звертатися, бо думає, що нічого не вийде, а через її непокору насильник поводитиметься ще більш агресивно.
Відчуття провини
Агресор намагається викликати у жертви почуття постійної провини. Виправдовує свою поведінку тим, що вона неправильно себе поводила.
"Я вдарив тебе тому, бо ти не зробила так, як я сказав".
З часом жертва починає відчувати постійну провину, вважає, що її вдарили або накричали на неї тому, що вона винна. Навіщо кудись звертатися, якщо я сама винна?
Невпевненість у собі
Формується у постраждалих від насильства через постійні приниження. Агресор знецінює будь-які досягнення та успіхи жертви, постійно вказує на її неповноцінність, уявну неповноцінність. Це й пригнічує жертву, вона відчуває себе нездатною якось змінити ситуацію. До того ж у неї з'являється острах. Як вона житиме далі? Як утримуватиме себе і дітей?
Стереотипи у вихованні, страх осуду з боку оточення
Не секрет, що нас виховували на таких фразах, як "не треба виносити сміття з хати", "всі так живуть", "треба терпіти", "родина - найголовніше". Тобто постраждалі часто бояться говорити навіть рідним та близьким про те, що з ними відбувається через страх осуду, засудження. До того ж під впливом стереотипів жертви намагаються зберегти родину заради дітей, навіть ціною власного здоров'я та душевного спокою.
Економічна залежність
Агресори часто виступають ініціаторами того, аби жертва не працювала, а займалась, наприклад, веденням домашнього господарства.
"Навіщо тобі працювати, я ж повністю забезпечую родину, сиди вдома, виховуй дітей", - каже агресор.
Жінка в такій ситуації кидає роботу, залишається вдома на кілька років або десятиріч. Звісно, потім її складно повернути до соціуму та відновити кваліфікацію. Коли вона стикається з насиллям, то не наважується піти, бо в неї немає постійної роботи, прибутку, власної квартири.
Поради від психолога - як поводитись, якщо вам завдає шкоди близька людина:
Якщо вас б'ють або принижують, не треба відразу казати агресору, що ви уходите від нього, звинувачувати його. Це може спровокувати посилення агресії. Треба взяти речі першої потреби, документи та піти у безпечне місце – до друзів, родичів. Якщо ситуація критична - викликайте поліцію або телефонуйте за номером мобільної бригади соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від насильства – 096 459 00 08.
Поганий жарт грає і бажання зберегти родину заради дітей. Не варто аби постійними свідками домашнього насилля були діти. Навіть якщо вони чують скандали, слова приниження стосовно одного з батьків, це негативно впливає на їх емоційний стан. У дітей накопичуються негативні емоції. Згодом для них сімейне насилля стане нормою, а коли вони подорослішають можуть копіювати подібну поведінку у власній родині. Або навпаки, наприклад, дівчинка, на очах якої батько знущався з мами, може зненавидіти чоловіків.