Буенос-Айрес до мурашок

У Маріупольській камерній філармонії скрипаль-віртуоз Марко Комонько виконав знаменитий концерт Астора П'яццолли.

У Маріуполі знову зазвучали твори Великого Астора – музику знаменитого аргентинського композитора Астора П'яццолли виконали оркестр «Ренесанс» і всесвітньо відомий скрипаль-віртуоз Марко Комонько. Як вже заведено в нашому місті, напередодні свого концерту музикант зустрівся з маріупольською публікою, щоб поспілкуватися в неформальній обстановці – зустріч пройшла в просторі народного театру «Театроманія».

Музикант, який хвилюється, – це професіонал

Своє життя Комонько присвятив двом речам – родині та скрипці. Свій перший концерт він зіграв у семирічному віці на сцені донецької філармонії. Дитинство і юність були присвячені навчанню і становленню як професіонала.

«У вісім років я вступив до Московської центральної музичної школи, а після цього – до Королівського музичного коледжу в Лондоні. Потім було навчання в Мюнхені і Кельні, і тільки у 2002 році, у 27 років, я закінчив вчитися. Скрипалям взагалі найважче – щоб стати професіоналами, нам потрібно вчитися 20-25 років», - розповідає Марко Комонько.

Про своє навчання в Лондоні він згадує як про складний, але чудовий період. Отримавши стипендію в 7,5 тисяч фунтів, він сідав в літак до Британії окриленим. І вже прилетівши, дізнався, що сума розрахована тільки на оплату курсу навчання – а відкладені 25 доларів тут же пішли на оплату таксі до гуртожитку.

Тоді 19-річний студент повинен був шукати можливість заробити на життя – грав на концертах і в переходах, подавався на стипендії від різних фондів. Важкий період навчання приніс свої плоди – після Лондона Комонько запросили до Німеччини, а далі почався час концертів і конкурсів. У 2004 році музикант переїхав до Південної Кореї, де працював у Сеульському симфонічному оркестрі – одному з восьми кращих оркестрів світу.

«Там же познайомився зі своєю дружиною. Корейського я не знав, тому вона допомагала мені вести заняття по скрипці, виступаючи як перекладач. За десять років так набила руку, що теж може вважатися віртуозом – але тільки в теорії», - посміхається Марко.

Зараз пара виховує трьох синів, всі вчаться грати на скрипці. «В Азії дуже часто дітей віддають вчитися музиці з самого раннього віку, навіть з двох років. І навчання у них куди більш інтенсивне ніж у нас, – вісім-десять годин на день. Звичайно, вони швидше стають професіоналами, але і вигоряють у 20-25 років. За своїми ж дітьми я бачу, що найбільше задоволення їм приносять концерти, і це головне», – каже скрипаль.

Оскільки серед маріупольської публіки були і музиканти, і театрали, всіх цікавило питання: як впоратися з хвилюванням перед виступом? «Мені дуже допомагають шоколад і кава, але в малих дозах, – ділиться Марко Комонько. – Шоколад допомагає вгамувати тремтіння в руках і розслабитися, налаштуватися на роботу. Але я вважаю, що хвилювання все одно має бути: якщо музикант ні краплі не переживає перед концертом, це ознака байдужості і непрофесіоналізму».

Сьогодні Комонько разом з родиною живе у Львові – в Україну вони повернулися у 2014 році, після Майдану. Марко працює солістом і концертмейстером Львівської національної філармонії, часто виступає з концертами за кордоном.

Чотири сезони П'яццолли

Виступ скрипаля пройшов у Маріупольській камерній філармонії разом з оркестром «Ренесанс». Номер Комонько – великий концерт Астора П'яццолли «Пори року в Буенос-Айресі». У циклі з чотирьох танго Астор малює богемний образ столиці Аргентини. Твори часто виконують в одному концерті з «Порами року» Антоніо Вівальді – при всіх відмінностях у них багато схожого. Крім того, маріупольці почули Libertango – коронний і знаменитий твір Астора П'яццолли, що вже полюбився їм.

Головний диригент оркестру «Ренесанс» Василь Крячок розповідає: такого виконання «Пір року» публіка ще не чула. «Ми грали цей твір і з Остапом Шутком (знаменитий український скрипаль, який не раз виступав у Маріуполі спільно з «Ренесансом». – Прим. ред.), але там була інша інтерпретація та інша оркестровка. Цього ж разу ми вирішили ускладнити твір і дати слухачам щось нове».

«Музика П'яццолли пробирає до мурашок – а це далеко не всім класикам властиво. У Моцарта, Баха музика піднесена, але тільки виконуючи П'яццоллу і Скорика, я відчуваю таке хвилювання. І це передається глядачам», – розповів скрипаль.

Світлина Євгена Сосновського: Концерт в любові до Аргентини. «Пори року» П’яццолли описують життя околиць Буенос-Айреса в мотивах танго.