Для тих, хто хотів мати дах над головою

Готель «Спартак» було побудовано 105 років тому, і майже весь цей час він служив місцем для тимчасового проживання.

Усезнавець Google представляє гордість нашого міста готель «Спартак» в такий спосіб: «Готель розташований в будівлі кінця XIX століття (приблизна дата – 1884 рік), яка побудована за проєктом головного архітектора міста Віктора Нільсена. Будівлю готелю вінчає купол. Висота стель понад п'ять метрів, що створює додаткові умови для комфортного проживання». Це правда, що будівля вінчає купол, що стелі високі й умови для проживання комфортні.

А ось з іншим помилочка вийшла. Якщо вірити даті 1884 рік, то будівлю, про яку тут іде мова, архітектор Віктор Нільсен спроєктував... в тринадцятирічному віці. Та й посада його в ті віддалені часи називалася міський архітектор. Інших архітекторів в Маріуполі тоді не було. Коли ж і для чого побудували цей будинок?

В оренду біженцям

Від Раїси Божко, заступниці директора Маріупольського краєзнавчого музею з наукової роботи, довелося дізнатися, що будівля майбутнього готелю «Спартак» була побудована в 1916 році на кошти підприємця на прізвище Рапопорт. А призначалася це будова для здачі в оренду житлових площ всім охочим мати свій дах над головою. Як відомо, йшла Перша світова війна й тисячі біженців із західних губерній Російської імперії кинулися на схід, углиб країни, в тому числі й в Маріуполь. Міська влада міркувала: поселити біженців в новобудову пана Рапопорта або розмістити там госпіталь для воїнів, поранених на полях битв світової війни. Чим ці роздуми закінчилися, невідомо. А готелем ця будівля стала вже за радянських часів.

Окружний апарат

У Донецькій губернії згідно з постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 7 березня 1923 року «Про адміністративно-територіальний поділ Донецької губернії» було створено сім округів, в тому числі і Маріупольський. Куди помістити апарат управління округу? Жереб упав на будівлю готелю «Спартак». Однак цієї організації не довелося довго існувати. Уряд Української РСР 2 вересня 1930 року ухвалив постанову «Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління». На жаль, не вдалося дізнатися, хто зайняв апартаменти колишнього управління Маріупольського округу. У доступних телефонних довідниках не вдалося знайти будови за адресою: вулиця Радянська, 13.

Гуртожиток німців

8 жовтня 1941 року гітлерівці захопили Маріуполь. 

У книзі Валентини Зинов’євої «Щоб життя тривало. Приазов'ї в період окупації 1941-1943» написано: «У готелі «Спартак» розмістилося гуртожиток німецького офіцерського складу та штаб словацької військової частини». 

6 вересня 1943 року за наказом фельдкоменданта генерала Гофмана були сформовані команди з солдатів польової жандармерії, які приступили до спалення житлових будинків і громадських будівель Маріуполя. Жертвами вогню стали готель «Спартак» і будівля поштового відділення, що стояла поруч. Відновили готель, за деякими даними, тільки в 1951 році. Кілька десятиліть тому до готелю з боку ресторану була зроблена прибудова. Для цього довелося прибрати залишки стін будівлі поштового відділення.

Хто тут був?

Перефразовуючи відоме прислів'я, що хата красна пирогами, можна сказати, що готель красний відомими гостями. «Спартак» може пишатися тим, що в його номерах в різний час зупинялися знаменитості. Ось тільки деякі з них. Засновник циганської музичної династії, скрипаль-віртуоз Михайло Ерденко, популярні свого часу співаки Вадим Козин та Георгій Виноградов, артисти московського Театру сатири. До цього переліку можна додати Бориса Андрєєва – актора театру і кіно, виконавця головних ролей в кінофільмах «Велике життя», «Два бійці», «Падіння Берліна», Марка Бернеса – актора кіно, естрадного співака. Постояльцями готелю були українські артисти Іван Миколайчук – кіноактор, кінорежисер, сценарист, композитор, заслужений артист Української РСР. Раїса Недашківська – актриса театру і кіно, народна артистка України, а також багато інших знаменитостей.

Гостей готелю «Спартак» зустрічає яскрава життєрадісна картина в стилі лубка з зображенням Маріуполя початку ХХ століття. Її автор – молода випускниця Київського художнього інституту Олена Попхадзе, що отримала направлення в наше місто, де присвятила близько десяти років творчості. З 1979 року живе і працює в Брянську.

Світлина Аліни Комарової: Зустрічав знаменитостей. На думку краєзнавця Сергія Бурова, щоб відзначити пам'ятними дошками факти перебування в готелі «Спартак» всіх знаменитих постояльців, готелю не вистачило б площі зовнішніх стін.