Послідовники Сакса

Тягуче, густе звучання саксофона заворожує. Заспокійливе або, навпаки, подібне до святкового феєрверку, воно може стати і сеансом релаксу, і порцією бадьорості. Великі можливості цього музичного інструменту вже незабаром після його винаходу забезпечили йому цілу армію відданих шанувальників на всіх континентах.

Мріяв про саксофон і один маріупольський хлопчисько, заслуховуючи «до дірок» пластинки з записами Фаусто Папетті. Пройшли роки, і сьогодні Євгенія Танова знають і як яскравого виконавця, і як досвідченого педагога.

«Правильна» і «неправильна» музика

«Мріяти про саксофон за часів мого дитинства було безглуздо з тієї простої причини, що дістати цей інструмент було неможливо і ні в одній музичній школі володінню їм не навчали, - згадував Євген Танов. - Лише пізніше, коли я закінчив Маріупольське (тоді Жданівське) музичне училище, в роки перебудови, ситуація почала змінюватися. Але я добре пам'ятаю ті списки заборонених зарубіжних виконавців, які зараз сприймаються не інакше, як класика року - Pink Floyd, Deep Purple. Джаз як жанр і зовсім цілком розцінювався як буржуазний напрям мистецтва, більш того, таке ж ставлення було й до саксофону. Хоча виконувати на ньому можна, зрозуміло, не тільки джазову музику».

Євген Танов вже більше 30 років викладає в музичній школі №3, що в Лівобережному районі. Свого часу він був її випускником за класом кларнета. Педагогічну діяльність він також починав як кларнетист у школі селища Володарського (нині Нікольське), так як тоді, в середині 80-х, класу саксофона ще не було.

«Почувши в юності пластинки Фаусто Папетті, я назавжди закохався в саксофон. Хоча мені подобалася і подобається сама різна музика - естрадна, рок, класика. Твори Баха і Моцарта прекрасно звучать і в перекладенні для саксофона. Я не зациклювався на джазі, але при першій же можливості почав освоювати саксофон - вміючи грати на кларнеті, це не складно».

Така можливість у Євгена Танова випала в роки проходження строкової служби в Білорусі - у військовому оркестрі. Так сталося, що саксофон був, а грати на ньому не було кому, і Євген, звичайно ж, з радістю зголосився на цю роль. Незабаром оркестр вже виступав на танцювальних вечорах - з саксофоном.

Епоха живої музики та оркестрів

Джаз все-таки прийшов у нашу країну і негайно став неймовірно популярним. Зірки джазу збирали стадіони, а в кожному місті було по кілька джаз-оркестрів - як дорослих, так і учнівських, дитячих і молодіжних.

Був свій джаз-оркестр і в музичній школі №3. Євген Танов, який керував ним, розповідає, що в складі колективу було близько 20 учнів.

«А ще був диксиленд - джазовий ансамбль, що теж складався з наших учнів. У ті роки музична освіта була набагато більш затребуваною і набрати бажаючих грати в ансамблі або оркестрі не становило жодних проблем. Та й діти були налаштовані вчитися - їм хотілося досягти більшого, грати краще ровесників. Зараз, на жаль, ситуація змінилася. Це і зрозуміло: музика вимагає посидючості, наполегливості, уважності, тренування пам'яті, в кінці кінців. Це праця. Але для тих, кому це дійсно подобається, це і дається легше».

Любителі джазу можуть ознайомитися з творчістю нового маріупольського колективу - джаз-бенду, який створив Євген Танов, за даним кодом:

За роки педагогічної роботи Євген Танов випустив чимало учнів, які продовжили музичну освіту. Так, в минулому році в Маріупольський коледж мистецтв вступив Володимир Жариков, де продовжує вчитися по класу саксофона. Володимир Дегтяренко - саксофоніст в оркестрі духової та естрадної музики Маріупольської камерної філармонії.

Педагог радить не поспішати батькам вести дітей у музичну школу в дошкільному віці: ранній старт зовсім не гарантує хороший результат. І наполягати не варто, якщо музикування не приносить радості.

Обох своїх синів педагог залучав до музики, але тільки молодший, Олександр, вирішив пов'язати з нею свою професію. Він уже кілька років викладає в музичній школі №3 - як і батько, по класу саксофона. Уже в дитинстві було ясно, що це - його: на конкурсах і фестивалях він не раз завойовував призові місця.

Старший син допомагає батькові у веденні підприємницької діяльності.

«У 90-ті, щоб забезпечити сім'ю, почав маленький бізнес. Багато моїх колег були змушені їхати або змінювати професію, - зазначав Євген Танов. - Мені ж завдяки додатковій підробітці вдалося залишитися та продовжувати займатися улюбленою справою».

Ретро - значить перевірене часом

Незважаючи на те, що сучасні технології крокують вперед семимильними кроками, кращі саксофони збирали на початку минулого століття, переконаний Євген Танов. У його невеликій колекції є три улюблених - їх вік без малого 100 років!

«Ці інструменти різних тембрів звучання - з Америки, були куплені у колекціонерів. Сучасні, навіть дуже хороших виробників, наприклад японські Yanagisawa або Yamaha, звучать не так - занадто солодко, на мій погляд. Європейські теж поступаються ретросаксофонам. Китайські й зовсім іржавіють, що вже говорити про якість звуку, - відзначав музикант. - А ті, американські, звучать жваво, соковито. Думаю, вся справа у складі сплаву і технологіях кування. Вони дуже надійні, періодично я їх сам реставрую, змінюючи деякі частини, і так інструмент може прослужити ще довго».

Вірний ретросаксофон не припадає пилом навіть на канікулах. Справа в тому, що Євген Танов зібрав під своїм керівництвом новий творчий колектив - джаз-бенд, який дебютував навесні на сцені музичної школи №3. У групі бере участь і Танов-молодший.

«Це був найяскравіший і запальний номер на звітному концерті, який підняв настрій і мені, і іншим колегам, - поділилася думкою викладачка фортепіанного відділу Олена Ширяєва. - Прекрасне виконання, продумані сценічні костюми - дебют вийшов дійсно багатообіцяючим. Щиро бажаю новому джаз-бенду успіхів».

У найближчих планах - напрацювати репертуар для того, аби вийти до глядачів з різнобічною та цікавою концертною програмою та завойовувати нових слухачів. І глядачів - за допомогою YouTube-каналу, на якому вже викладені перші відеозаписи.

«Не дивлячись на те, що зараз ми набагато рідше слухаємо живу музику, переконаний, що ніщо не замінить справжніх концертів. Адже, як ми зрозуміли під час карантинів, сучасні гаджети хоча і значно спрощують життя, не можуть нам замінити реального спілкування», - говорить керівник квінтету.

Справедливість цих слів підтвердив недавній концерт колективу під назвою Blues Time Band на Театральній площі. Музиканти привнесли в недільний вечір джазові ноти, заявивши про себе слухачам. Попереду нові зустрічі з глядачами.

Світлина Аліни Комарової: Століття - не вік для саксофона. На відкритті виставки до Дня журналіста, яку проводив «Приазовський робочий» цього літа, Євген Танов задав прекрасний настрій глядачам за допомогою одного з раритетних саксофонів.