Презумпція трудових відносин

До Верховної Ради передано схвалений урядом законопроєкт, який захищає права працівників.

Вперше в Україні на законодавчому рівні пропонується ввести презумпцію наявності трудових відносин і визначити їхні ознаки. Як це допоможе захистити права працівників, розбирався «Приазовський робочий».

Кабінет міністрів України направив до Верховної Ради проєкт Закону «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо визначення поняття трудових відносин та ознак їх наявності». Чим це викликано?

У пояснювальній записці до документа констатуються численні звернення на адресу Мінекономіки про зловживання правом укладення цивільно-правових договорів у тих випадках, коли за всіма ознаками людина повинна виконувати роботу на умовах трудового договору. А також - про використання найманої праці «начорно», без оформлення трудових відносин, про фіктивну «самозайнятість» і так інше.

У результаті таких прийомів працівник не забезпечується необхідним соціальним пакетом, тобто відпустками; лікарняними; гарантіями та компенсаціями зі збереженням робочого місця, посади, середньої зарплати на час виконання державних або громадських обов'язків; гарантіями захисту материнства та іншими соціальними перевагами, право на які дає виключно трудовий договір.

Щоб заповнити існуючу прогалину в законодавстві, пропонується запровадити принцип презумпції наявності трудових відносин. Він полягає в тому, що у КЗпП встановлюються ознаки трудових відносин і, якщо є принаймні три з них, робота буде вважатися такою, за якою сторони зобов'язані укласти трудовий договір.

А всього законопроєктом пропонується сім ознак наявності трудових відносин. Це:

1) виконання роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням і під контролем особи, в інтересах якої вона виконується;

2) регулювання процесу праці, яке носить постійний характер і не передбачає для працівника певного результату за певний період;

3) виконання роботи на певному або узгодженому робочому місці з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку;

4) організація умов праці, зокрема надання працівникові обладнання, інструментів, матеріалів, робочого місця;

5) систематична виплата працівникові винагороди;

6) встановлення тривалості робочого часу і часу відпочинку;

7) відшкодування поїздок та інших фінансових витрат, пов'язаних із виконанням роботи.

При наявності хоча б трьох із цих семи ознак робота може бути визнана такою, що виконується в рамках трудових відносин. У такому випадку сторони зобов'язані укласти трудовий договір, а працівник повинен бути забезпечений необхідним соціальним пакетом.

Ще один важливий момент, який регулює новий законопроєкт: обов'язок роботодавця продовжувати дію трудового договору у випадку передачі власником бізнесу або його частини іншій особі. Роботодавець також зобов'язаний інформувати своїх працівників та їхніх представників про заплановану дату передачі бізнесу.

У зв'язку з цим у КЗпП визначається правонаступництво трудових відносин як їхнє продовження з працівником у випадку зміни власника юрособи, передачі в оренду цілісних майнових комплексів та структурних підрозділів, а також у випадку реорганізації або ліквідації підприємства, створення на його базі іншої юрособи, яка продовжить ту ж діяльність.

У КЗпП вводиться саме поняття «роботодавець». Під цим терміном мається на увазі власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган (особа), які в межах трудових відносин використовують найману працю.

В уряді вважають, що прийняття законопроєкту Верховною Радою і вступ закону в силу дозволить легалізувати трудові відносини та захистити права працівників.