Сам собі країна

Щоб досягти успіху, необов'язково залишати батьківщину і шукати щастя за кордоном.

Добре там, де нас немає, – цю істину давно підтверджують іммігранти. Але, незважаючи на це, безліч людей продовжує їхати за кордон. Прикро, що найчастіше їдуть кращі: професійні інженери та лікарі, талановиті випускники та студенти. Країна залишається «знекровленою» – в таких умовах важко розвивати науку і виробництво. Пам'ятайте, як співав Андрій Кузьменко за життя: «Іноді відповідь треба було шукати в собі, а не в підручнику географії. Ти сам собі країна! Зроби порядок в своїй голові!»

Сьогодні «Приазовський робочий» теж шукає відповіді. Куди їдуть наші співвітчизники і як мотивувати їх розвивати Україну, а не чужі країни?

За кордоном – три мільйони

Директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи Національної академії наук України Елла Лібанова розповідає: «Сьогодні за кордоном працює близько трьох мільйонів українців, в останні кілька років ця цифра залишається стабільною. Відразу після введення локдауна ми спостерігали великий поворотний потік – близько півмільйона людей прибуло в Україну. Але поступово вони поїхали назад».

В основному наші співвітчизники вибирають сусідні країни – Польщу, Чехію, багато хто прагне виїхати в Італію, Німеччину, Португалію. До Росії, за даними Міжнародної організації з міграції, їдуть набагато рідше – за період з 2011 по 2019 рік привабливість цього ринку праці знизилася з 18% до 9%.

Велика частина мігрантів, звичайно, «заробітчани»: ті, хто погоджується на вакансії прибиральників, збирачів ягід, вантажників. Але останнім часом «в ціні» не тільки українські руки, а й українські мізки. 

«Попит на наших фахівців є. Їдуть всі: інженери, молоді наукові співробітники, навіть вчителі. Причому якщо раніше вони могли розраховувати тільки на роботу нижче своєї кваліфікації, то сьогодні часто знаходять рівноцінну посаду», – говорить Елла Лібанова.

Останнім часом, за словами директора Інституту демографії та соціальних досліджень, особливо гостро стоїть проблема переїзду лікарів.

Всі ми розуміємо, які фактори впливають на міграційні настрої українців. Це і нижча, ніж у Європі, оплата праці, і бойові дії на сході, і нестабільна економічна ситуація. Але в той же час люди мігрують по всьому світу.

На думку голови експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Бориса Кушнірука, цим процесам сприяє загальна глобалізація: «Світ стає більш рухливим, зараз людям набагато легше піднятися і виїхати з дому».

Велику роль відіграє також зацікавленість приймаючих країн. Так, наприклад, якщо отримати роботу в Польщі ніколи не становило особливих труднощів, зараз в боротьбу включилися і інші країни. Та ж Чехія і навіть Німеччина спрощують умови для українських мігрантів.

Борис Кушнірук пояснює таку зацікавленість у наших кадрах: «Країни Європи відчувають нестачу трудових ресурсів. Населення Європи старіє і скорочується, люди там часто не хочуть виконувати ту роботу, на яку їдуть українці. Та й фахівців у різних галузях багатим країнам залучати простіше».

Окрема проблема – переїзд випускників. Як правило, в Європу їдуть найрозумніші і талановиті – ті, хто здатний прижитися в чужій країні і просунутися там по кар'єрних сходах. Елла Лібанова вважає: «Найстрашніше, що може бути для будь-якої країни, – це освітня міграція. Коли молодь отримує пропуск на європейський ринок праці, вона рідко повертається».

Ти потрібен своїй країні

Експерти сходяться на думці: відтік мізків з України – величезний удар для економіки. Наші фахівці застосовують свій талант за кордоном. Так, вони розвивають науку і технології. Але, на жаль, в інших країнах. Ми часто говоримо про досягнення наших студентів і фахівців в Європі. Але зрештою, що це дає Україні? Якщо міграція кадрів продовжиться, ми отримаємо замкнуте коло – розвиток економіки неможливий без тих, хто її розвиватиме.

Елла Лібанова вважає: «Не можна домагатися економічного прогресу, не маючи кваліфікованої робочої сили». 

Співробітники відділу промислової політики Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України Елла Шелудько та Марина Завгородня підтверджують: «Міграція створює критичний дисбаланс між працюючими та пенсіонерами, втрату інтелектуального та трудового потенціалу, дефіцит працівників та інженерів, технологів. Це стає непереборним бар'єром існування підприємств».

Маріупольські експерти дотримуються тієї ж думки: якщо наші таланти будуть їхати за кордон, розвивати країну буде просто нікому. Доктор економічних наук, професор, декан економічного факультету Приазовського державного технічного університету Олена Хаджинова розповідає: «Перебуваючи в нелегких економічних умовах, підприємства відчувають голод в кадрах і не розвиваються так, як могли б. Часто їдуть саме тямущі і талановиті, ті, хто міг би бути корисний суспільству, організовувати менеджмент на підприємствах, зрушувати економіку підприємств. Та ж ситуація в науці – багато студентів не хочуть залишатися у вишах».

Як повернути українців додому?

На це питання ми запропонували відповісти експертам. 

Борис Кушнірук пропонує: «Потрібно не тільки створювати робочі місця, а й зменшити ставки оподаткування, щоб після виплати платежів у людей залишався нормальний дохід».

Елла Лібанова вважає: допомогти утримати мігрантів може тільки конкурентна заробітна плата і підвищення престижу професій: «Людина високої кваліфікації не може отримувати копійки. Це призводить до того, що в постійній гонці за грошима йому ніколи подумати. Також потрібно змінити ставлення суспільства до вчених, лікарів, вчителів».

Елла Шелудько і Марина Завгородня кажуть, що держава повинна звернути увагу на такі ключові напрямки: «Стимулювання економіки і зайнятості, підтримання життєдіяльності підприємств, посилення захисту співробітників на робочому місці». Вони пропонують стимулювати трудових мігрантів до підприємництва в Україні, створити для них систему державної інформаційної та консультаційної підтримки, навчати громадян цифровим навичкам для стійкості та гнучкості економіки в умовах коронакризи.

«Також важливо стимулювати внутрішнє споживання продукції вітчизняного виробництва, виділяти гранти на створення робочих місць, створювати пільгові умови оподаткування для тих підприємств, які впроваджують новітні технології для безпеки на робочому місці», – зазначають співробітниці відділу промислової політики Інституту економіки та прогнозування.

Чи завжди там краще?

Ми звикли, що «європейський» – синонім слова «хороший». Багато в чому так і є. Але життя трудових мігрантів у цих країнах не завжди просте. Так, наприклад, декан економічного факультету ПДТУ Олена Хаджинова розповідає: «За моїми підрахунками, близько 10% студентів їдуть спробувати щастя за кордоном, але тільки 2% залишаються там жити. Наші випускники їздили до Польщі, Німеччини, Китаю. Але більшість з них повертається, тому що умови життя там не набагато легше. Так, зарплата більше, але якщо співвіднести її з витратами на житло, продукти, податки, залишається не так вже й багато».

Деякі студенти, які поїхали за кордон, працюють там підсобними робітниками, гувернантами, збирачами полуниці. Є й ті, хто знаходить вакансію за фахом, але щастить не всім. 

«У той же час хлопці та дівчата, які залишилися в Маріуполі і з останніх курсів університету почали працювати, вже просунулися по кар'єрних сходах, в них зацікавлені великі підприємства, банки, – говорить Олена Хаджинова. – Я вважаю, що якщо людина здібна і працьовита, їй буде навіть простіше домогтися успіху в Україні. У рідній країні легше реалізувати свій потенціал».

Створюємо можливості, а не візи

Зараз в Україні працюють над створенням нових можливостей для тих, хто хоче повернутися в рідну країну або тільки думає над тим, щоб виїхати.

Наприклад, у комітетах Верховної Ради розглядають законопроєкт № 4669, що передбачає матеріальну допомогу для реінтеграції трудових мігрантів. У разі прийняття документа громадяни України, які пропрацювали за кордоном більше одного року, матимуть право на отримання допомоги від держави до 150 тис. грн. При цьому розмір фінансування буде пропорційний розміру інвестицій від заявника. На думку уряду, це сприяє поверненню українських працівників – вони зможуть вести бізнес на рідній землі.

Не секрет, що багато хто їде за кордон, щоб заробити на житло. Щоб зупинити таку тенденцію, і на рівні держави, і на рівні міста впроваджують нові пільгові програми. Зараз у всіх на слуху «Доступна іпотека 7%». Механізм передбачає компенсацію процентної ставки до рівня 7% річних за іпотечними кредитами. Працює це так: ви оформляєте договір, де процентна ставка, наприклад, 13-15%, але за рахунок компенсації складати вона буде 7%. Різницю покриває держава.

Щоб допомогти маріупольцям придбати квартири, в нашому місті також розробили унікальну місцеву програму «Доступне житло». Вона передбачає кредитування на пільгових умовах, ставка – найнижча в Україні, всього 3% на рік! Таких умов в нашій країні більше немає ніде. Купити житло на вигідних умовах можуть, наприклад, водії, слюсарі-ремонтники та електромонтери. Архітектори та дендрологи, вчителі початкових класів, викладачі фізики, хімії, математики та інформатики. А ще лікарі-хірурги, патологоанатоми, анестезіологи, медсестри та інші. Тобто саме ті фахівці, яких особливо потребує місто. Маріуполь не тільки пропонує фахівцям найнижчу ставку в Україні, а й оплачує 40% вартості житла за них. Ще 60% люди виплачують самі – кредит дають на термін до 20 років.

Обмежень за віком тут немає, головне – встигнути погасити його до виходу на пенсію. Учасники програми зобов'язуються пропрацювати на підприємстві не менше десяти років. Початковий внесок за покупку житла також мінімальний – 3% від його вартості. Також у програмі може взяти участь молодь – жителі до 35 років. Вони мають право взяти кредит за тією ж ставкою, але вартість житла оплачують повністю.

Упор – на нові технології

Великими темпами в Україні розвивається IT-галузь. Молодь, яка обирає професію в цій сфері, має всі можливості для розвитку в нашій країні. Про зростання IT говорять дані Держстату України. Наприклад, у II кварталі 2019 року в сегменті «Комп'ютерне програмування, консультація та пов'язана з ними діяльність» було реалізовано послуг на суму 11,7 млрд грн. А в II кварталі 2020 року – на 12,3 млрд грн. Схожа ситуація і з експортом комп'ютерних послуг – основою заробітку вітчизняного IT-сектора. За підсумками 9 місяців 2019 року українські IT-компанії експортували комп'ютерних послуг на 1,35 млрд доларів, а за той же період 2020-го – вже на 1,59 млрд доларів.

Непрямий показник зростання IT-індустрії України – те, що до 2020 року кількість абітурієнтів, які прагнули вступити на IT-спеціальності в українські університети, досягла рекордних 138 тисяч (що на 20% більше, ніж два роки тому).

Борис Кушнірук зазначає: «Представники сфери IT не дуже-то і рвуться їхати в Європу. За співвідношенням зарплати та цін їм вигідніше залишатися в Україні. Тут вони платять мінімальні податки, і в підсумку доходу залишається більше. Для держави важливо, щоб так тривало і далі – в нашій країні ці фахівці створюють робочі місця, купують товари, платять податки, а значить – і сприяють благополуччю в країні».

Також багато експертів відзначають, що в нашій країні українцям набагато легше вести бізнес, ніж у Європі. Багато ніш ще не зайнято, податки менше, а ціна фахівців за одні і ті ж послуги – в кілька разів вище.

Розвивати себе і Україну

Яскравий приклад того, як можна одночасно рости самому і розвивати Україну, – виконавчий директор і засновник організації Social Boost Віктор Гурський. У нашому місті він відкрив Центр розвитку стартапів 1991 Mariupol і допомагає креативній молоді познайомитися з новими технологіями та відкрити свою справу.

Віктор родом з Маріуполя. І хоча в 17 років він поїхав вчитися до Києва, хлопець пообіцяв собі повернутися. Так і сталося. 

«У будь-якій родині, коли говорять про те, куди дітям їхати вчитися, розглядається два варіанти – або виїхати назавжди, або потім повернутися з новими знаннями та досвідом. Я завжди схилявся до другого», – згадує він.

У столиці Віктор здобув освіту за спеціальністю «Маркетинг», після цього розвивав різні бізнес-проєкти. Поки в один момент не вирішив: мало будувати бізнес заради бізнесу, потрібно впливати на країну. 

«З'явилася ідея поєднати IT з соціально важливими темами – державним управлінням, демократією, економічним розвитком. Ми створили організацію Social Boost, зараз вона має два офіси – в Києві та в Маріуполі», – розповідає Віктор Гурський.

Співробітники створюють IT-продукти для громад. Один з них – платформа «Громадський бюджет», якою зараз користується більше ста міст України. Також організація об'єднує IT-розробників навколо значущих для країни тем. «Наприклад, ми говорили: «Давайте на основі відкритих даних робити проєкти». Так з'явилися Open Data Bot, You Control. Зараз займаємося проблемою кібербезпеки для критичної інфраструктури України».

У Маріуполі команда відкрила центр розвитку стартапів. Там проходять менторські програми для молоді – їм допомагають запустити свій стартап і залучити до нього інвестиції. Віктор Гурський каже: «Ми відкрили центр в Маріуполі, тому що хочемо вплинути на розвиток Східної України. Я вважаю, саме інноваційне підприємництво стане його каталізатором».

Створення IT-продуктів та підтримка молоді. За допомогою інноваційного підприємництва Віктор Гурський прагне розвивати Східну Україну.

Невелика зарплата, але величезна любов глядачів

Багато маріупольців знають режисера народного театру «Театроманія» Антона Тельбізова. Під його керівництвом створюються унікальні постановки у співпраці з міжнародними акторами. Як виявилося, у 2015 році він також отримав досвід роботи за кордоном.

«Був важкий час, на психіку впливала війна, я поїхав, щоб переключитися і на час зняти стрес», – згадує режисер. Новий будинок Антон знайшов у Варшаві. Там встиг попрацювати і в сфері ландшафтного дизайну, і на телебаченні – в технічній службі.

Незважаючи на те, що зарплати вистачало на життя в польській столиці, Антон сумував за рідним містом та колективом. «Мені було некомфортно, бажання залишитися не було. Звичайно, є плюси – там не потрібно думати про підробітки, ти знаєш, що зарплати вистачить. Але далеко залишилися будинок, батьки, улюблена робота, місто, яке мені подобається», – каже режисер.

Тому він вирішив повернутися і не шкодує про це. У Маріуполі він досяг успіху в професії і досі продовжує розвиватися. 

«Я купив тут квартиру, у мене хороша робота і прекрасний колектив. Зарплата маленька, доводиться підробляти, шукати міжнародні проєкти. Але це ми компенсуємо концертами, поїздками, оваціями, – говорить Антон Тельбізов. – У будь-якому випадку людина сама будує своє життя і скрізь може проявити себе. Держава тільки повинна допомагати йому в цьому рішенні».

Покликання – сцена. Антон Тельбізов –  один з найвідоміших маріупольських театралів.