Всього місяць тому розпорядженням губернатора за погодженням зі штабом Операції об'єднаних сил на посаду голови Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації (ВГА) був призначений Олександр Куркчі. Наш сьогоднішній співрозмовник в прес-клубі «Приазовського робочого» відповів на питання журналістів про те, чим сьогодні живуть прифронтові села.
- Олександре Костянтиновичу, як відомо, в результаті адміністративної реформи селища Сартана і Талаківка були виведені зі складу Маріуполя і після приєднання до них ближніх сіл утворили Сартанську об'єднану територіальну громаду (ОТГ). А що на сьогодні вона собою являє?
- Сьогодні до складу Сартанської ОТГ входять сім колишніх місцевих рад, в тому числі дві, де були утворені цивільно-військовіадміністрації. Це Чермаликська сільрада в складі сіл Чермалик, Федорівка, Орловське; Павлопільська сільрада - села Павлопіль, Пищевик, Черненки; Талаківська селищна рада - селище Талаківка, села Гнутове і Ломакине; Лебединська сільрада - села Лебединське, Сопине, Калинівка; ВГА Комінтернове-Водяне в складі села Комінтернове, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, Водяне, де проживає близько 9 людей, і села Заїченко; Широкинська ВГА - села Широкине і Бердянське. Центр громади - селище Сартана.
Унікальність Сартанської ОТГ полягає в тому, що всі 18 населених пунктів в її складі з населенням близько 20 тисяч осіб перебувають на лінії розмежування. Територія Сартанської громади охоплює близько 40 тисяч гектарів.
Для мене особисто велика честь і відповідальність керувати селищною військово-цивільною адміністрацією в такий складний період. Всі свої знання і вміння, отримані під час роботи сартанським селищним головою, я прагну застосувати в питаннях мирного та сталого розвитку всіх сіл і селищ у складі громади.
За обов'язком своєї служби я часто виїжджаю в села безпосередньо на лінії розмежування, де накопичилося безліч проблем. Одна з головних, наприклад, в селі Бердянському під Широкиним - люди залишилися без роботи. Сьогодні там мешкає близько 170 людей, переважно пенсіонери, але третина - це працездатне населення, основна діяльність якого завжди, з покоління в покоління, була пов'язана з риболовлею; це з діда-прадіда рибалки.
Ми намагаємося вирішити питання з розміщенням пункту базування на території сіл Бердянського і Сопиного. Щоб жителі мали змогу оформити документи відповідно до чинного законодавства, виходити в море, ловити рибу, заробляти гроші, годувати свої сім'ї і платити податки в бюджет громади. Щоб вирішити це питання, необхідно пройти низку погоджень, в тому числі зі штабом ООС щодо безпеки рибалок. Акваторія в районі села замінована; Бердянське знаходиться, що називається, на лінії розмежування; згідно зі вчорашнім зведенням, два снаряди розірвалися в безпосередній до нього близькості.На жаль, останнім часом кількість обстрілів почастішала. Вони не зачіпають населені пункти, військові дії ведуться за їхніми межами, і сьогоднішню ситуаціюнеможна порівняти з трагічними подіями 2014 - 2015 років. Мирні жителі живуть мрією про мир, вірять в те, що прийде час, коли вся окупована територія України повернеться в свої одвічно українські кордони і разом з цим повернеться повноцінне мирне життя.
- Наша газета вже повідомляла про те, що в квітні почалася робота з відновлення зруйнованих внаслідок військових дій житлових будинків в прифронтових селах. Як вона проходить?
- Ця програма працює ось уже третій рік поспіль під егідою Донецької обласної державної адміністрації. Торік в населених пунктах по всій лінії розмежування в регіоні було відновлено близько 1300 будинків. Природно, прифронтові села, що увійшли до складу Сартанської ОТГ, продовжують брати участь в програмі. Цьогоріч ми відновлюємо близько 24 будинків в селі Лебединському, 8 - в Бердянському і 15 - в Чермалику.
Акцент робиться на відновлення дахів. Крім цього, з урахуванням фінансових можливостей Сартанської ВГА будемо намагатися допомогти жителям і в ремонті інших конструктивів будинків.
Відновними роботами займаються співробітники ДСНС України з Маріуполя і Миколаївської області. Безумовним пріоритетом є зруйновані будинки, в яких проживають люди. Вчора, наприклад, відновили дах будинку в Чермалику, якийпротікав останні п'ять років. Жителі дякували нашим рятувальникам зі сльозами на очах.
- Як сьогодні вирішуються питання продовольчого, транспортного, медичного забезпечення?
- Ці та інші питання життєзабезпечення людей насправді дуже важливі. Багато в чому через те, що раніше їм не приділялося належної уваги, значна частина населення виїхала, і тільки сьогодні люди поступово повертаються в свої будинки. У Чермалику, наприклад, зараз проживає близько 1300 осіб, для порівняння: допочатку військових дій тут було близько 1500 людей.
Проблем, щодо яких ми шукаємо і знаходимо рішення, більш ніж достатньо. У Лебединському немає транспорту, закриті школа і дитячий садок. Ми розуміємо, що зможемо повернути людей до села тільки після того, як їх запустимо. Лебединська школа може замкнути на собі потреби жителів ще двох сіл - Сопиного і Бердянського.
У Бердянському немає ані транспортного, ані медичного обслуговування, і ніяка «швидка» туди не виїжджає. Ми провели зустріч з перевізниками: маршрут №67 поки доходить тільки до Сопиного, його необхідно продовжити до межі Бердянського і забезпечити хоча б чотири рейси на день. Зрозуміло, що автобуси будуть дотаційними, але Сартанська ВГА готова дотувати перевізників, щоб жителі Бердянського мали можливість дістатися на роботу до Маріуполя і назад.
В Орловському до останнього часу було відсутнє продовольче постачання. За підтримки голови Маріупольської районної ради Степана Махсми і голови Маріупольської районної держадміністрації Наталії Букрєєвої це питання вдалося частково розв`язати: два рази на тиждень в село виїжджає продовольча крамниця, привозить соціальний хліб по 10 гривень, крупи, деякі інші продукти.
Крім цього, в Орловському не було абсолютно ніякого водопостачання: ні питної, ні технічної води. На сьогодні в забезпеченні питною водою допомагає міжнародна організація ADRA, яка привозить близько двох кубометрів води щотижня. Що стосується технічної води, то за підтримки Програми розвитку ООН нам вдалося зробити свердловину, впланах - розробити проєкт установки системи очищення води, і робота в цьому напрямку ведеться спільно з ADRA.
Хочу зазначити, що для вирішення цих та багатьох інших актуальних питань, власне, і створювалася Сартанська територіальна громада. Це було не тільки адміністративне рішення, але насамперед бажання простягнути руку допомоги всім навколишнім прифронтовим селам і підняти їх на рівень центру громади - селища Сартана.
Бюджет, який ми маємо в своєму розпорядженні, дозволяє це зробити поетапно. Цього року в кожному з населених пунктів громади ми запланували відремонтувати хоча б одну дорогу, щоб люди предметно відчули зміни на краще. А це важливо: ви пам'ятаєте, як в Сартані після пережитих семи обстрілів селища громада не опустила руки, відновлювала будинки, будувала дороги, упорядковувала парки - і, завдяки цій роботі, переступила через депресію, повернувшись до повноцінного мирного життя.
- Що змінилося в бюджеті Сартанської ОТГ після відділення від Маріуполя?
- На сьогодні перехідний період ще триває, і я щиро вдячний міському голові Маріуполя Вадиму Бойченку за підтримку, в результаті якої трансформація установ освіти, охорони здоров'я і культури відбувається без збоїв у фінансуванні і непомітно для жителів. Ще не всі об'єкти передані від Маріупольської для Сартанської громади, але ми уклали меморандум про співпрацю і компенсуємо ті витрати, які тимчасово несе місто на утримання наших об'єктів.
Що стосується бюджету Сартанської ОТГ, то він збільшився як мінімум у п'ять разів. Насамперед тому, що до нас безпосередньо заходить освітня субвенція з державного бюджету - близько 31 мільйона гривень на рік. Крім цього, на нас поширюється вирівнювальна дотація з держбюджету, яка на сьогодні становить 39 мільйонів гривень. Плюс власні доходи. Разом на сьогодні бюджет громади - це близько 150 мільйонів гривень.
На операційні витрати з утримання шкіл, дитячих садків, фінансування зарплати працівників бюджетної сфери тощо ми плануємо спрямувати близько 110 мільйонів гривень. Решта - це бюджет розвитку.
- Відсоткове співвідношення бюджету утримання та розвитку подібне до маріупольської формули успіху.
- Робота в складі Маріупольської міської ради - це дуже серйозна школа і безцінний досвід, який я хочу застосувати в Сартанській ВГА, зокрема щодо формування бюджету розвитку громади.
- Серед джерел доходів сартанської скарбниці - фермерські господарства. А як зараз, в період посівної, забезпечена протимінна безпека їхньої роботи?
- На території Сартанської ОТГ близько 28 тисяч гектарів орної землі, найбільш значна частина якої знаходиться на підконтрольній території України. За допомогою міжнародної організації HALO Trust і Головного управління ДСНС України в Донецькій області орні території були розміновані і сьогодні вже обробляються фермерами.
Усього в громаді - близько ста людей, які займаються фермерською діяльністю і обробляють близько 5 тисяч гектарів землі. Найбільшим вітчизняним сільськогосподарським підприємством, яке обробляє близько 20 тисяч гектарів, є «Ілліч-Агро Донбас», що входить у HarvEast Holding.
- Які з великих будівництв заплановані в адміністративному центрі громади - селищі Сартана?
- Найголовніше будівництво, яке ми хочемо освоїти цього року, - Центр надання адміністративних послуг для всіх жителів громади. Зараз ми ведемо переговори з міжнародними організаціями щодо його наповнення сучасним обладнанням і навчання персоналу.
У Сартані є двоповерхова будівля загальною площею 1000 квадратних метрів, яка раніше була колгоспною конторою, а згодом належала одному з банків. Нам вдалося її викупити, а торік був виконаний проєкт реконструкції будівлі з благоустроєм прилеглої території загальною кошторисною вартістю 23 мільйони гривень.
Крім цього, попереду чекає дуже багато роботи, цікавої і важливої для людей. Упевнений, що команда Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації впорається з поставленими громадою завданнями.
Сартанська громада є унікальною для Донбасу. Олександр Куркчі в прес-клубі «Приазовського робочого» розповів про проблеми прифронтових сіл і плани щодо їх розвитку.
Світлина Аліни Комарової:
Цей сайт використовує cookies, як власні, так і від третіх осіб. Використовуючи цей сайт, ви даєте згоду на використання cookies
Я згоден (на)