Війна та мир Богдана Гирича

Богдану усього 22 роки. Поки його однолітки ще роздумують, ким їм бути, та влаштовуються на першу роботу, юнак вже має військовий досвід, літературні досягнення та… Три осколки під шкірою.

З початку війни на Сході багатьом українцям довелося подорослішати надто рано. Історія кожного з них могла б лягти в сюжети книг Ремарка, Хемінгуея чи Олдінгтона. Проте настав час для нових творів.

Наш герой – один з тих, хто пише історію на фронті та занотовує вірші в блокнот. Знайомтеся, Богдан Гирич – військовослужбовець, поет, талановитий та небайдужий українець.

Мріяв носити військову форму

У шкільні роки Богдан вже мріяв про кар’єру військового. Тоді був популярним серіал «Кадетство», де головні герої навчаються в училищі та перетворюються на справжніх чоловіків. Богдан дивився його з захопленням – він, як і хлопці на екрані, мріяв носити військову форму. 

«Я бачив атмосферу дисципліни та порядку і теж хотів жити так, – згадує хлопець. – Потім я зрозумів, що фільм відрізняється від реальності, але жодного разу не пошкодував про свій вибір».

Богдан навчався у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Харитоненка в Сумах. Тим часом розгорталися події на Майдані. У когось з курсантів там були родичі, у декого – друзі. Хлопець розповідає: «Ми всі спостерігали за революцією, і тоді я переконався, що професію військового обрав не дарма – треба захищати країну».

Ліцей відкрив подальшу дорогу у військовій справі. З грудня 2018-го Богдан проходив навчання, а влітку минулого року прибув на свою першу ротацію під Горлівкою. Сьогодні він старший стрілець першої роти морської піхоти 503-го окремого батальйону.

Морська піхота припала до душі

З далекого міста Ромни, де він народився, хлопець прибув у Маріуполь. Чому саме морська піхота? 

«Ще з кадетських часів я читав багато літератури, слухав розповіді офіцерів про ці війська. Вони припали мені до душі, і згодом я переконався: це один з найкращих підрозділів в Україні», – вважає Богдан.

Батьки хвилювалися за нього та все ж таки відпустили – тепер сім’я пишається сином. А сам він регулярно телефонує, багато розповідає про життя, і мало – про обстріли. 

«Стараюся не розкривати подробиць, щоб вони не хвилювалися», –пояснює Богдан.

 Проте не все приховаєш...

Під час одного з обстрілів під Горлівкою хлопець отримав осколкове поранення з гранатомету. На щастя, все обійшлося, але три осколки лікарі не змогли витягнути з тіла юнака. Він завжди буде носити їх як пам'ять про російсько-українську війну.

Найчесніші вірші – в окопі

На другому курсі кадетського училища Богдан почав писати вірші. Чернетки показував друзям, вони порадили прочитати твори викладачам. 

«Всім сподобалося, і я вирішив публікувати їх у соцмережах, – розповідає військовий. – Мої твори на різні теми: це війна і мир, любов та дружба».

Вірші Богдан публікував у різних виданнях, аж поки несподівано для себе не отримав престижну нагороду «Поет року». Це було у 2017-му – на всеукраїнський конкурс, що проходив у Дніпрі, запропонував податися знайомий. 

«Я подумав, чому б ні, краще спробувати, ніж потім жалкувати. Надіслав вірші та резюме, а потім мене запросили на концертну програму. Якщо чесно, навіть не розраховував на перемогу, просто прийшов насолодитися концертом. Коли мене викликали забирати нагороду, я був у шоці!» – згадує Богдан.

Хлопець ділиться: своєю творчістю він прагне розказати людям, що насправді відбувається на фронті. Донести, що всупереч пропаганді з українцями воюють російські військові, для яких не існує поняття честі.

У планах – щоденник морпіха

Окрім віршів Богдан пише прозу: оповідання, статті та навіть дитячі казки. Одного разу до хлопця звернувся український письменник та доброволець Василь Піддубний. Він запропонував видати його твір у першій частині трилогії «Слово про війну». 

«Воно називається «Життя по колу», – розповідає автор. – Це історія десантника, який раніше ніколи не воював і вперше потрапив у донецький аеропорт. Герой був закоханий у дівчину з Донеччини, але вона виявилася сепаратисткою».

Також нещодавно військовий написав англомовну статтю для американського журналу The Ukrainian: Life and Culture. Його видають представники української діаспори у Вашингтоні. Богдан написав про свій батальйон, розповів про наше місто та життя біля моря. До речі, англійську хлопець добре знає – в його доробку є вірші іноземною мовою.

У майбутньому Богдан мріє видати власну книгу. Це має бути щоденник морпіха, де він передасть все, що бачив на власні очі.

Гарний Маріуполь – на фото та відео

Можна тільки дивуватися, як талановитий хлопець знаходить час на всі нові звершення. Адже крім військової та письменницької діяльності Богдан займається змішаними бойовими мистецтвами, знімає відео на квадрокоптер. Нове захоплення з’явилося випадково: під час служби командир призначив його вести аеророзвідку: він навчився користуватися дроном та «літав» до ворога, аби бачити, як він рухається та укріпляється.

З часом квадрокоптер зайняв важливе місце і в мирному житті. У вільний час Богдан знімає море, гарні куточки міста та викладає відео в соціальні мережі, адже вже давно відчуває себе маріупольцем. 

«Я люблю місто – воно дуже красиве. А ще обожнюю море. Мені справді подобається тут жити», – говорить військовослужбовець Богдан Гирич.