Ексклюзивне інтерв'ю для PR.UA дала Крістін Діссманн - керівник і режисер незалежного молодіжного перформанс-колективу Ogalala kreuzberg з Берліна. Саме цей німецький колектив разом з маріупольським народним театром «Театроманія» представить постановку «Маріупольська рапсодія» в суботу, 29 травня.
- Крістін, скільки років вашому театру? Хто входить в команду?
- Наш театр діє вже 14 років, але нинішній склад сформувався 4 роки тому. Наша команда об'єднує акторів, музикантів, літераторів. Наймолодшому учаснику - 17 років, найстаршому - 25. В основному, це студенти, серед них є майбутній лікар і програміст. Всі вони талановиті - один прекрасно співає, інший - пише музику, їх енергія, інтерес до творчості дуже об'єднує. Ми далекі від традиційного розуміння театру, і шукаємо власні шляхи, в тому числі пишемо свої сценарії.
- Чи є у вас власне приміщення для показів?
- Ні, свого майданчика ми не маємо. У Берліні близько 300 різних театрів, і конкуренція надзвичайно висока, а вартість оренди - досить висока. Але ця обставина дає нам можливість бути по-справжньому вільними - часом влаштовуємо покази в місцях, на перший погляд зовсім не пристосованих для показу вистави - на горі або в бункері. Такі незвичайні майданчики обирають й інші колективи, і глядачам це подобається, адже вони отримують подвійну порцію вражень - від нового для них місця і від постановки.
Оскільки ми повністю незалежні, постійного фінансування немає, ми його шукаємо з різних джерел. Наприклад, щоб приїхати до вас в Маріуполь, ми звернулися до краудфандінга - зібрати необхідну суму допомогли добровільні внески наших друзів, глядачів і не тільки.
- А скільки коштують квитки на ваші покази?
- Часто ми проводимо відкриті покази, безкоштовно. При бажанні глядачі можуть зробити благодійний внесок - актор просто проходить між рядами з капелюхом. Якщо спектакль платний, то ціна на квиток не перевищує 10-15 євро. В академічних державних театрах, звичайно, дорожче: найдешевші квитки стартують від 20 євро - за місце на балконі або на далеких рядах, а в перших рядах партеру - до 100 євро. І на експериментальний, і на класичний театр є свій глядач.
- Як ви опинилися в Україні?
- З введенням карантину ми не могли працювати, все зупинилося. Опинившись в закритому просторі, задумалися про те, як переживають локдаун схожі на нас колективи в інших країнах. Знайти шлях і можливість допомогти один одному - чому не місія? У Берліні я познайомилася з куратором театральної програми ГОГОЛЬFEST Андрієм Палатним, він і запропонував нам участь у фестивалі. Під час першого візиту в Україну ми побували в Дніпрі. Сподобалося - вирішили продовжити, вже в Маріуполі. Саме Андрій розповів нам про «Театроманію». Почалося співробітництво онлайн - ми понад рік спілкувалися, репетирували. Через карантин довго не могли приїхати, і дуже засмучувалися. Нарешті ми зустрілися по-справжньому!
Як ви вже знаєте, наша спільна робота називається «Маріупольська рапсодія» - вона стала частиною нашого дослідницького проекту «11 запитань до України», започаткованого ще на попередньому фестивалі. «Рапсодію» ми ставили разом з Антоном Тельбізовим, разом працювали і над сценарієм. У показі задіяні актори «Театроманіі» і Ogalala kreuzberg, нас приїхало дев'ять осіб. Скоро ви самі все побачите.
- Чи є в Німеччині фестивалі, подібні ГОГОЛЬFEST?
- Дійсно схожих - немає. Є фестивалі сучасного мистецтва різних напрямів, з якимись незвичайними «фішками» - на зразок танцювальної вечірки в лісі. Але щоб в такому масштабі, і відразу декількох напрямків - немає. Організатори ГОГОЛЬFEST не бояться ризикувати, йдуть на сміливі експерименти, вони в хорошому сенсі божевільні.
- На Ваш погляд, чи змогла б «Театроманія» конкурувати з подібними молодіжними театрами в Берліні?
- Я думаю, що так. Насправді у «Театроманіі» і німецьких незалежних театрів є багато спільного. Але що мене по-справжньому здивувало - так це те, що, не спілкуючись однією мовою, під час репетиції актори так легко знайшли спосіб взаємодії, на мові мистецтва. Порозумілись з першого погляду.
- Чи встигли подивитися Маріуполь?
- Частково. В основному, я проводжу час тут, де ми репетируємо і будемо проводити показ (Центр сучасного мистецтва «Готель «Континенталь»). Тут прекрасна атмосфера, вирує життя - йде підготовка до фестивалю, тут же діти займаються в гуртках. Для нас настільки цікаво бути тут, займатися улюбленою справою, що ні екскурсії, ні кафе, ні шопінг особливо не приваблюють. Втім, дещо в Маріуполі вже встигло вразити - це чудові коти, яких можна бачити, здається, всюди.
Раніше PR.UA детально розповідав про театральні програми фестивалю ГОГОЛЬFEST.
Світлини надані Антоном Тельбізовим
