По життю, по Маріуполю на електровелосипедах - на допомогу людям з обмеженими можливостями (ФОТО+ВІДЕО)

Маріупольці у селищі Слобідка часто бачать, як вулицями їздить подружжя на двох триколісних велосипедах з електричними моторами.

Це керівник громадської організації "Світло маяка" Валентина Бузєвська зі своїм чоловіком Василем їдуть відвідати своїх підопічних. Організація об'єднує людей з інвалідністю з усіх районів Маріуполя, незалежно від віку та нозології, найстаршим підопічним – понад 90 років.

Слобідка – район не дуже показний, хоч і знаходиться недалеко від центральної частини Маріуполя. Тут, у глибині приватного сектора часто зустрічаються занедбані будівлі – від одноповерхових "розвалюх" до історичних будівель, що занепали. Вулиці тут зазвичай безлюдні: у тиші чуються оголошення, що долинають із залізничного вокзалу та гавкіт собак із дворів.

По вулиці Перша Слобідка рухаються два нестандартні транспортні засоби – триколісні електровелосипеди, тільки з вантажним відсіком.

Їхні чудо-велосипеди, як розповіла Валентина Бузєвська, свого часу сконструював її двоюрідний брат із Краматорська, а згодом і оснастив електромоторами.

"Везли з Краматорська розібраними, електричкою – раніше просто було дістатися безпосередньо, через Донецьк, - розповіла журналісту pr.ua Валентина Бузєвська. – Пам'ятаю, вже у Маріуполі прямо на залізничному вокзалі прикрутили колеса, сіли та поїхали додому".

Валентина разом із чоловіком на своїх триколісних електровелосипедах брали участь у Всеукраїнському автопробігу веломобілів та біотранспорту. Трасу у 23 кілометри учасники долали в Овідіополі на Одещині. І дбайливо зберігають газету "Приазовський робочий" за жовтень 2010 року, де розповідалося про них.

Заряду акумулятора вистачає приблизно на 50 кілометрів пробігу, а триває підзарядка 5-6 годин. Максимальна швидкість – до 30 кілометрів на годину. На веломобілях Валентина та Василь перевозять найрізноманітнішу поклажу для громадської організації.

«Іноді магазини секонд-хенду віддають нам непроданий одяг, іноді церква, в якій я допомагаю по господарству та кухні, дає нам мішок крупи, або на оптовому ринку непродані овочі, які можна переробити, – зазначила Валентина Бузєвська. – Щоб привезти цю допомогу, нам не треба витрачатися. А продовольчі набори, якщо є, допомагають доставляти наші помічники – активісти".

Дивлячись на Валентину Іванівну, нізащо не скажеш, що цій маленькій жвавій жінці 77 років. І що вона чує за допомогою слухового апарату.

І вона, і її чоловік – уродженці Вінниці, але у Маріуполі живуть уже давно. Тут вони створили сім'ю, ростили сина та доньку, раділи появі онуків. І разом багато років займаються громадською роботою, яка була б неможливою без свободи переміщення.