З карнизом і скульптурами: якою в Маріуполі була водна станція коксохіму?

Літо і спеку маріупольці любили проводити на морі, де пустотливі хвилі шумлять і бризкають.

Де вітер куйовдить волосся, а майстерний яхтсмен підпорядковує собі стихію. Водних станцій в Маріуполі було чимало і кожна приймала десятки охочих. Привабливою в архітектурному плані була водна станція коксохіміків. Саме її ми бачимо серед серії листівок 50-х років.

PR.UA завершує цикл публікацій про історію Маріуполя за старими листівками випуском про цю станцію. Спогадами про неї поділилася літня маріупольчанка, що побажала залишитися невідомою.

У студентські роки жінка займалася вітрильним спортом і при першій-ліпшій можливості приїжджала до моря. Тут, на водній станції коксохіміків, пройшли її щасливі роки.

«Коксохімовська станція перебувала практично в кінці пляжу, після неї йшла дорога на мол СРЗ. Через дорогу завжди діяв піонертабір з будиночками, знову ж коксохімовський. На станції були човни, швертботи, приходила молодь. У дівчат і хлопців були свої команди, ніхто не вимагав оплати за заняття. У моїй команді були три-чотири дівчини, імен вже не згадаю. Всередині будівлі знаходився буфет з тістечками та печивом, були кімнати для начальника і старшого боцмана. Зовні будівля станції відрізнялася від інших декором і архітектурним стилем, і навіть були скульптури», - ділиться з PR.UA маріупольчанка.

Читайте також: Закохані в вітрила: історії найромантичнішого спорту Маріуполя.

Фото водної станції КХЗ з колекції маріупольчанки.

За її словами, визначити кількість людей, що займалися водним спортом на станції, було складно, тому що багато хто сюди приходив купатися. Та й на пірсі рибалки ловили бичка. Човни спортсменам надавалися на станції, так що купувати своє судно не було потрібно. Правда, масових змагань водна КХЗ не проводила.

«Відпочивали добре, всі літні канікули я проводила там. З ранку очі продереш, бутербродом поснідаєш і бігом на станцію, працювала вона завжди. З міста сюди можна було під'їхати на трамваї, що возив у порт. Назв човнів, на яких виходила в море, я, на жаль, вже не згадаю. Але одного разу довелося пережити справжній шторм», - додає жінка.

Примітно, що спільною рисою маріупольців періоду середини 50-х була вихованість: вони не залишали сміття після себе, ніхто, навіть робочі не вимовляли грубих слів і були ввічливі. Недопалків на пляжі та на самій станції не спостерігалося.

Крім вітрильного спорту, на цій станції працювала вишка для стрибків у воду, а важливу інформацію оголошували через гучномовці.

Читайте історію Маріуполя за листівками 50-х років, розказану PR.UA за такими посиланнями:

Маріуполь на старих фото: в Міський сад суворо по квитках.

Будинок коксохіміків - елітна п'ятиповерхівка Маріуполя 50-х.

Театральна площа Маріуполя 70 років тому: минуле з чарівністю простоти.

На пляж «зайцем»: чим запам'ятався санаторій вугільників маріупольцям?